Стаття ставить ціллю порівняння пісень про чужину та вигнання румелійських тюрків та урумів Приазов"я на матеріалі польових записів Деліорману, Герлово та Кирджалі, а також Маріуполя. Семантема подорожі до чужини не лише віддзеркалює історичні реалії, але містить міфологізовані історичні спогади. Це підтверджує спільна топоніміка урумів та румелійських турків. Навіть в умовах етнічної ізоляції народні пісні тюркських народів - тюркю - є кодом збереження етнічної ідентичності.
The paper is concerned with motif of strange land & exile in folk songs of Rumelian Turks (Deliorman, Gerlovo, Kyrdzali) and Azovian Urums. The study is based on our field investigations" material and interprets the semanteme of travel to exile as a reflection of mythologizied historical realities and remembrances. Even in terms of ethnic isolation Turkic folk songs keeps code of ethnic identity.