В статті розглядається взаємодія кочовиків-сарматів та представників осілого населення лісостепової смуги Східної Європи (носіїв зарубинецької археологічної культури та їхніми нащадками - мешканцями пізньозарубинецьких пам"яток). Реконструйовано три послідовні етапи зазначених взаємовідносин (воєнний конфлікт, встановлення мирних стосунків, співіснування у певному симбіозі), однак зазначено неможливість на підставі археологічних матеріалів конкретизувати ані соціально-економічну, ані політичну модель згаданого симбіозу.
В статье рассмотрено взаимодействие кочевников-сарматов и представителей оседлого населения лесостепной полосы Восточной Европы (носителей зарубинецкой археологической культуры и их потомков - обитателей позднезарубинецких памятников). Реконструируются три последовательных этапа этих взаимоотношений (военный конфликт, установление мирных отношений, сосуществование в определенном симбиозе), но констатируется невозможность на основе имеющихся источников (исключительно
археологических)конкретизировать как социально-экономическую, так и политическую модель указанного симбиоза.
The article examines the interaction between nomadic tribes of Sarmatians and settled inhabitants of Eastern Europe"s forest-steppe zone (tribes of Zarubints&i archaeological culture and Late Zarubintsi sites). There were reconstructed three successive phases of this interaction: armed conflict, establishment of peaceful relations, coexistence in some symbiosis. The contemporary source (only archaeologica&l) make impossible the concretization of social, economical and political models of noted interaction.
