Ґрунтуючись на нормативних документах і працях провідних мовознавців, досліджено можливість і доцільність уживання дієприслівників у фахових текстах та визначено правила їх уживання. Показано, що саме використання дієприслівників у таких текстах дає змогу уникати невластивих українській мові конструкцій з активними дієприкметниками на -чий, -ший та прийменникових конструкцій з віддієслівними іменниками на -ння, -ття і цим надає текстам ясності, легкості вимовляння та мелодійності. Доведено, що характерною особливістю української мови, яка відрізняє її від сусідніх літературних російської та польської мов, є наявність двох форм дієприслівників недоконаного виду на -чи та на -ши, і з"ясовано два випадки, коли українська мова дає перевагу діє прислівникам недоконаного виду на -ши. Перший із них - це окремі не загальні твердження, де обидва процеси (основний та другорядний) відбувалися тільки до моменту мовлення. А другий - це загальні твердження, де обидва процеси відбуваються одночасно, але не мають вираженого часового значення.
Based on the study of normative documents and works of leading linguists the possibility and appropriateness of the usage of adverbial participles (in Ukrainian - diiepryslivnyk) in special texts are studied, the rules of& their usage are defined. It is shown that the usage of adverbial participles (diiepryslivnyks) in special texts make it possible to avoid structures with active participles on -chyi and -shyi and prepositional constructions with verbal nouns on -nni&a, -ttia, unnatural for Ukrainian language, and thus makes texts clear, light for pronouncing and melodic. It is proved that a characteristic feature of the Ukrainian language, which of two forms of adverbial participles (diiepryslivnyks) of the imp&erfective aspect on -chy and -shy. Two options, when the Ukrainian language gives odds to adverbial participles (diiepryslivnyks) of the imperfective aspect on -shy, are formulated. The first of them is a particular proposition, in which both process&es, the main and the secondary ones, occur only until the moment of speech. And second of them is a general proposition in which both processes, the main and the secondary ones, occur simultaneously, but do not have a expressed time meaning.
На осно&ве изучения нормативных документов и трудов ведущих языковедов исследованы возможность и целесообразность употребления деепричастий в специаль ных текстах, определены правила их употребления. Показано, что исполь зование деепричастий в таких текстах &позволяет избегать не свой ственных украинскому языку конструкций с действительными причастиями на -чий, -ший и предложных конструкций с отглагольными существительными на -ння, -ття, и благодаря этому тексты становятся ясными, легкими для произнесен&ия и мелодичными. Доказано, что характерной особенностью украинского языка, отличающей его от соседних литературных русского и польского языков, является наличие двух форм деепричастий несовершенного вида на -чи и на -ши. Сформулированы два варианта,& когда украинский язык дает преимущество деепричастиям несовершенного вида на -ши. Первый из них - это частные утверждения, в которых оба процесса, основной и второстепенный, происходят только до момента речи. А второй - это общие утверждения, в кото&рых оба процессменно, но не имеют выраженного временного значения.
