"Ми потрапили в пастку проміжного часу, коли те, що для меншості вже встигло стати банальністю, загальним місцем, для більшості все ще залишається відкриттям і потрясінням основ або просто геть незнаною територією. Ідеться про репрезентацію безумовно символічної постаті Тараса Григоровича в колективній свідомості українців. Тобто нас усіх без винятку: україномовних і російськомовних, містян і селян, освічених і не надто, заможних і не дуже, із Заходу й зі Сходу. Оскільки саме Кобзар залишається й залишатиметься маркером української ідентичності. Як Шекспір для всіх англійців — навіть тих, які жодного разу не брали до рук його книг і не бачили жодної вистави. Тому наше знання й особливо уявлення про поета має значення принципове: яким ми сприймаємо його, такими сприймаємо себе й своє майбутнє."