"150-річчя академіка М.Ф. Біляшівського, широко відзначено торік як ювілей одного з будителей національної свідомості, вже вкотре нагадало, якою працею заробляли свої відзнаки і почесні звання українські вчені на початку минулого століття. І ще - гірка іронія: Біляшівському "пощастило" не дожити до репресій 1930-х; пішов до Вічності у 59 років і навіть, на відміну від багатьох друзів і дослідників його торчості, зокрема - академіка Сергія Єфремова, потрапив до І т. Української радянської енциклопедії (1960 р.) як "археолог, етнограф, мистецтвознавець".
