""Ти хворий, бо думаєш не так, як інші", - казали кадебісти на допиті юнакові з Харківщини Віктору Боровському. Якщо за часів Сталіна реальні й потенційні супротивники оголошувалися ворогами й злочинцями і підлягали знищенню, то в період брежнєвського неосталінізму їх уже вважали "психічно хворими" і примусово "лікували" й ізолювали. Український дисидент і американський журналіст Віктор Боровський народився 1957 року в невеличкому райцентрі Лозова, що на Харківщині. У школі був нетовариським, проте любив тварин, навчився вправно шити одяг. "Добрий був, - згадує сусідка. - А то залізе малим на грушу й співає!" Батьки рано розлучилися, виростав із мамою, дідусем та бабусею. Хоча з батьком, який жив на Житомирщині в Коростишеві, теж підтримував контакти.Після школи вступив до Слов"янського педагогічного інституту (Донецька область). І саме тут із 18-річним студентом-першокурсником відбувається подія, яка змінює його життя і назавжди вписує в історію українського дисидентського руху".