"У професійному жаргоні співробітників Міністерства закордонних справ України є одне класне слово - "прицьомка". Це не про цьомати (цілувати). Це про бюрократичне, у значенні "бездушне ставлення до роботи". Звідки слово? З життя. У дипломатичній установі за кордоном це може мати такий вигляд. У Києві міністерство X хоче довідатися про перспективи продажу певного товару (укладення певної угоди) в країні Y. Звертається до МЗС, те у свою чергу - до посольства в Y. Співробітник, якому доручили діяти, пише формального листа до місцевого міністерства (торговельної палати, асоціації виробників) й отримує формальну відповідь. Цю відповідь, можливо й не перечитуючи, він відправляє назад до МЗС із супровідним листом, який починається словами: "При цьому у відповідь на запит надсилаємо…" Оце і є прицьомка. Процес може тривати місяцями. Результатів - нуль. Ефективніше й надійніше скористатися гуглом, електронним ресурсом міжнародних організацій, банків, зрештою піти до посольства країни Y в Києві й отримати інформацію в іноземного дипломата - усе це ефективніше, ніж прицьомка. Не перебільшуючи, слід визнати, що низка дипломатичних установ, та й частина центрального апарату МЗС, повзе в цій колії".