Розглянуто проблему рецепції Шевченка у XIX ст. на підставі щоденників двох найвпливовіших представників покоління «семидесятників» із середовища української інтелігенції Наддніпрянщини. Показано, що поезія Шевченка була важливою лектурою, яку не сприймали уповні підлітки й діти, доходячи до розуміння більшості цих творів, особливо нелегальних і на історичні теми лише у дорослому віці. Цей факт свідчить, що селяни розуміли не всю поезію Шевченка. Попри свою складність вона була одним із основних чинників формування української свідомості у XIX ст.
