Студію присвячено з"ясуванню меж перекладності тонкощів поезії, зокрема з позицій неогумбольдтіанства. Пошук можливостей перекладу ілюструється практичними спробами-дослідами. Всупереч поширеній думці автор наводить докази того, що В. фон Гумбольдт і О.Потебня, вивчаючи самобутність етномов, не були затятими скептиками щодо їхньої (і своєї творчої) здатності перевиразити будь-яку ідею.
Исследование посвящено определению границ переводимости нюансов поэзии, в частности с позиций неогумбольдтианства. Поиск возможностей перевода иллюстрируется практическими попыткамиопытами. Вопреки распространенному мнению автор приводит доказательства того, что В. фон Гумбольдт и А. Потебня, изучая самобытность этноязыков, не были ярыми скептиками в отношении их
(и своей творческой) способности перевыразить любую идею.
The study, particularly as based on the Humboldtian tradition, reveals some boundaries for the translation of poetic effects. Some exemplifying experimental attempts are submitted to probe the practical possibilities of translation. Contrary to the widely spread belief, the author provides evidence that von Humboldt and Potebnya, students of ethnic lingual distinctions, were not persistently sceptical about the lingual (and their personal creati&ve) ability to express anew any idea.