У статті на основі аналізу текстів і лексики, залучення даних гуманітаристики комплексно розглянуто, як у творчості і житті Тараса Шевченка відбилося поняття пам’яті. Обгрунтовується, чому особлива увага зверталася на згадування. Окреслено його діапазоні функціональність, зв’язки з історіософією, ідентифікацією. У висновках наголошується, що Шевченкова творчість особливо зримо нагадує людям про морально-етичний зміст пам’яті і незаміниму роль згадування в збереженні людяності. Викладене поглиблює розуміння і коментування Шевченкової творчої спадщини.
