Аналізуємо різні аспекти російської воєнщини, виявлені Т. Шевченком у повістях "Наймичка", "Княгиня", "Несчастный", "Близнецы", "Капитанша", "Художник", "Прогулка с удовольствием и не без морали", частково – "Музыкант". А саме: життєвий уклад військовихросійської армії – як діючих, так і відставних, їхні моральні принципи, манери поведінки, суспільне становище, власне військову складову життя, зокрема освіту і фронтову науку. Добре обізнаний із життя військових, письменник створює цілісну картину світуцього стану. У Шевченкових повістях постає шеренга діючих і відставних військових російської армії, невід"ємними супутниками життя яких стають картярство й пиятика. Звертаючи свою увагу головним чином на кавалерію, Т. Шевченко називає її академією, що виховує бездушних автоматів. Автор спростовує уявлення про благородство російського офіцерства. Цілковита відсутність почуття любові – те, що притаманне цим військовим. Показовими є образи-персонажі корнета (повість "Наймичка"), капітана ("Капитанша") і Зосима ("Близнецы"). Життєвий шлях останнього змістовно перегукується із графічною серією "Блудний син" Т. Шевченка. Недаремно автор називає Зосю блудним сином. Згідно з концепцією автора,
блудний син – військовий, загрузлий у численних гріхах, – не зд&атний на переродження, а російська воєнщина змальована як фактор знелюднення людини. Військова служба як така за суттю в повістях охоплює лише деякі короткослівні згадки про французько-російську і російсько-турецьку війни. Тож військова справа назага&л у повістях показана як "військове квартирування", що лягало тягарем на плечі місцевого населення, але головним чином призводило до масового покритництва. І саме в нарузі над українським дівоцтвом – покритництві Т. Шевченко вбачає найбільше, найрозп&овсюдженіше зло російської військової машини. Супротивними типовому образу російського військового постають українські рекрути Яким Туман ("Капитанша") і Яків Обеременко ("Прогулка с удовольствием и не без морали"). Самі знедолені, але, попри це, люд&яні й наділені справжнім благородством, вони виявили істинно християнську туррботу про ближнього і зуміли уникнути деструктивного, ба навіть дегенеративного армійського впливу.
In our review we analyze various aspects of the Russian military, shown &by T. Shevchenko in the stories "The Maidservant", "The Princess", "The Unhappy", "The Twins", "The Lady Captain", "The Artist", "The Walk with pleasure and not without morality" and to a certan extent in "The Musician". Namely in our analysis we con&sider the way of life of the Russian army – both current and retired, their moral principles, social status, the actual military component of life, including education and frontline science. Well acquainted with the life of the military, the writer c&reates a holistic picture of their world. In Shevchenko"s stories there is a whole line of active and retired soldiers of the Russian army, whose integral companions of life are gambling and drunkenness. Paying his attention mainly to the cavalry, T.& Shevchenko calls it an academy that educates soulless machines. The author refutes the notion of the nobility of Russian officers.
The complete lack of love is what is inherent in these militaries. Notable are the images-characters of the cornet (t&he story "The Maidservant"), the captain ("The Lady Captain") and Zosym ("The Twins"). The life of the latter resonates meaningfully with the graphic series "The Prodigal Son" by T. Shevchenko. There is no wonder that the author calls Zosia "prodigal& son". According to the author"s concept, the prodigal son is a military
man, mired in numerous vices and is not capable of rebirth, and the Russian military is portrayed as a factor of the dehumanization of the man. In the stories under considerati&on military service as such largely covers only a number of short mentions of the Franco-Russian and TurkishRussian wars. Military affairs in general are shown in the stories as "military housing", which placed a burden on the shoulders of the local &
