The South Caspian Basin (SCB) is the deepest submerged sedimentary basin in the World and occupies the entire southern deep-water part of the Caspian Sea and the Kura and West Turkmenian lowlands adjacent to it from the west and east. The SCB has the thinnest (6...8 km) consolidated oceanic-type crust and the thickest sedimentary cover (25...30 km). The thickness of the Pliocene-Quaternary deposits is 10...12 km. The thickness of the main oil and gas complex - Productive-Red-Colored Strata of the LowerPliocene is 7 ... 8 km. More than 6 km of volcanic-sedimentary deposits accumulated within the Lesser Caucasian trough at the Mesozoic stage of development. However, in the western part of the trough the translucent pre-Jurassic basement which has a northeastern orientation formed a similar orientation of the overlying deposits. All of the above mentioned events took place under conditions of compression in the north of SCB which were realized at the level of the consolidated crust by subduction, and at the level of the sedimentary cover by structure forming processes. Primary migration passes into the lateral from the submerged zones to the uplifted ones. Deep faults that have formed transverse folding can also serve as migration routes. The subme&rged predominantly gas-bearing depositional zone of the Productive Strata is represented by folding of both Caucasian and anti-Caucasian strike. Despite the fact that the Kura-South-Caspian depression at the present stage covers the territory from th&e Dziruly massif in the west to the West Turkmenian depression in the east inclusive as a single negative structural element, in the Mesozoic time as follows from the above it represented two independent areas of subsidence and sediments accumulation& in the Transcaucasian microcontinent (western part) and the Greater Caucasian-South Caspian rift basin (eastern part). Therefore, the anti-Caucasian folding of the Kura-South Caspian depression has a different genesis and naturally a different oil a&nd gas potential.
Південнокаспійська западина (ПКЗ) є найглибшим осадовим басейном у світі і займає всю південну глибоководну частину Каспійсь- кого моря і прилеглі до нього із заходу та сходу Куринську та Західнотуркменську низовини. ПКЗ має на&йтоншу (6...8 км) консолідовану кору океанічного типу та найпотужніший осадовий чохол (25...30 км). Потужність пліоцен-четвертинних відкладень становить 10...12 км. Потужність основного нафтогазоносного комплексу - продуктивних червонокольорових товщ& нижнього пліоцену стано- вить 7...8 км. У межах Малокавказького прогину на мезозойському етапі розвитку накопичилося понад 6 км вулканогенно-осадових відкладень. Однак у західній частині прогину простежується доюрський фундамент, що має північно-схі&дне орієнтування і формує ана- логічне орієнтування вищезалягаючих відкладів. Ці явища відбувалися в умовах стиснення на півночі ПКЗ і реалізувалися на рівні консо- лідованої кори субдукційними, а на рівні осадового чохла - структуротвірними процесам&и. Первинна міграція переходить у бічну - із занурених зон у підняті. Глибинні розломи, що сформували поперечну складчастість, також можуть служити шляхами міграції. Зану- рена переважно газоносна зона осадконакопичення продуктивної товщі представлен&а складчастістю як кавказького, так і антикавка- зького простягання. Незважаючи на те, що Куринсько-Південнокаспійська западина на сучасному етапі охоплює територію від Дзирульського масиву на заході до Західнотуркменської западини на сході включно, &як єдиний негативний структурний елемент, у ме- зозойський час, як випливає з вищевикладеного, вона являла собою дві самостійні області осадконакопичення в Закавказькому мікроко- нтиненті (західна частина) та Великому Кавказько-Південнокаспійському р&ифтогенному басейні (східна частина). Тому антикавказька складчастість Куринсько-Південнокаспійської западини має інший генезис і, природно, іншу нафтогазоносність.
