Аналізуються випадки згвалтування в шляхетському середовищі Волині в контексті ширшого механізму провадження та полагодження конфлікту. Можна говорити, що гвалт дівчини-шляхтянки сприймався як порушення усталеного порядку і міг потягти за собою для гвалтівника серйозні наслідки у вигляді удару по добрій славі і майнових утрат. Проте передбачена правом смертна кара сприймалася як надмірне покарання і засуджувалася спільнотою. Неслава ж гвалтівника, схоже, тривала до моменту полагодження стосунків між ним і жертвою/родиною жертви, що дозволяє говорити про сприйняття злочину як приватної кривди. Саме конфлікт був джерелом підваження честі, натомість його полагодження очищувало шляхтича. Тож метою спільноти було не стільки покарати винного, скільки запропонувати шляхи виправлення ситуації та замирення сторін.
