У статті запропоновано аналіз роману Ієна Мак’юена 2005 року «Субота» з точки зору прикмет нового ХХІ століття. Авторка статті виокремлює сім ключових ознак, які сукупно окреслюють контур нового десятиліття.
Хроніка одного дня з життя Генрі Пероуна скеровує до романів англійських модерністів — меншою мірою «Улісса» Джеймса Джойса, більшою — «Місіс Делловей» Вірджинії Вулф. 48-річний Генрі — представник середнього класу, успішний нейрохірург, апологет раціоцентричного погляду на світ, як і Кларісса, готується до вечері у родинному колі. Впродовж дня він рухається вулицями Лондона і розмірковує про час, в якому йому випало жити. Його рефлексія поєднує раціональність та спонтанність.
Пероун (та Мак’юен) каталогізує прикмети 2000-них. Серед них — страх глобальних воєн як наслідок атак 11 вересня, який притаманний обом поколінням Пероунів (народженим у 1950-х і 1980-х); усвідомлення проблеми виснаження природних ресурсів та руйнівних наслідків цих процесів; секуляризація та її темпи у постхристиянськомусуспільстві сучасної Великої Британії; безпрецедентний науково-технічний прогрес і залученість високих технологій у щоденне життя людини; надмірна медієзація суспільства в умовах цифрової доби і як наслідок втрата навичок скептичного мислення.
У худо&жньому світі роману характерна для Мак’юена напруга між приватним та колективним втілена в усвідомленні головним героєм власної зростаючої незахищеності і хиткості як модусу існування.
Генрі Пероун утверджується у виборі родини як єдиного прихистку &від небезпек зовнішнього світу та в професії нейрохірурга як простору, який він ще може контролювати, зосібна повертаючи життя тим, хто балансує на межі життя і смерті.
У притаманній йому манері Ієн Мак’юен покладається на англійську літературну тра&дицію — передовсім та найбільше на модерністське письмо з його акцентуйованим інтересом до індивідуальної рецепції світу. Це також традиція «Man-in-Society» — реалістичного письма з увагою до соціально-політичного, устоїв, із характерною деталізацією&, яку автор майстерно синтезує з інструментарієм постмодерністської поетики — грою з читачем, несподіваними сюжетними поворотами, гібридизацією оповіді (науковий медичний дискурс, репортажні описи щоденної праці в нейрохірургії), підкресленою інтерте&кстуальністю (від Шекспіра і далі) та модусом невизначеності.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
